Підняти дану тему мене змусив лист батька, який тривожиться за свою дорослу дочку. Цей лист настільки чуттєвий, у ньому щира батьківська любов переплелась з відчуттям безвиході і болю, що оминути його увагою неможливо.
Подаю витяг з листа, що стосується лише хвороби: …спочатку, коли була малою, у неї з правого боку «дребежало» (тремтіло) око, лікарі казали, що то пройде. Коли трохи підросла, сапала з мамою буряки, була сильна жара, тоді вона знепритомніла. Після того почалася біда,.. перший приступ виглядав так: вона крикнула, я підбіг до неї, вона присіла, голову схилила вправо, все тривало хвилини зо дві. Коли перейшло, вона сказала, що її дуже заболіло у правому пульсі, нудило. Ми з нею їздили до лікарів, «світили», вона має всі знімки. Все нормально, а приступи бувають далі… зараз все виглядає так: починає дивитися в одну точку, опускається і повертає голову вправо, завертає очі, її НЕ трясе і НЕ «пінить», язик НЕ закусує. Головний біль супроводжується нудотою, зараз часто після того є «рвота»…що це таке і чим можна допомогти?...