Підняти дану тему мене змусив такий випадок з практики:
До нас на прийом прийшла пацієнтка 43 років , яка скаржилась на біль у попереку, який віддавав в ноги, довго перебувати на ногах вона не могла (не давав біль попереку), з ночі біль був також сильним. У такому стані вона перебувала протягом 8 місяців. До лікаря не йшла, тому що з її слів : «на роботі без мене все зупиниться, мої домашні самі нічого не можуть, все роблять не так, я не можу позволити собі таку розкіш, як хворіти…». Тому ця жіночка знайшла для себе вихід – пила у великих дозах знеболювальні і нестероїдні протизапальні препарати. Так трималася пів року, потім додалися нові скарги: біль в епігастрії , який останнім часом набув різкого характеру, давило в правому підребер*ї , різка слабість, головний біль, серцебиття , дані симптоми вона також «гасила» розрекламованими пігулками. Не знаю, як довго б тягнулась дана ситуація, якби в даної пацієнтки різко не розболівся зуб, «болів до невитримання, найсильніші знеболювальні не допомагали» і тоді не залишилось іншого випадку як іти до стоматолога. А там після вирваного зуба почалась кровотеча. Ну тут вже «її домашні» не витримали і примусово привели на огляд.