Кошик порожній
Меню

Біль у шлунку. Один симптом, різні причини

Виразкова хвороба шлунку, дванадцятипалої кишки.

Вже 4 роки я хворію виразковою хворобою шлунка, був період навіть, коли виразка кровила, та мене пролікували, виразка зарубцювалась, але завжди на весну дає про себе знати. Підкажіть, що робити для попередження загострень.

                                                                              З повагою п. Ліля, місто Луцьк.

 Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки є захворюванням не лише даного органа, а усього організму, оскільки виникає при порушенні нервових і гуморальних механізмів, що контролюють секрецію і живлення в шлунку і дванадцятипалої кишки. Це приводить до утворення дефекту (виразки) у стінці шлунка (ерозія- задіяний лише слизовий шар, виразка –у процесі вже задіяно м*язевий шар органа).

При виразці шлунка характерні біль, печія, відрижка кислим (деколи навіть кисла блювота) відразу після їжі. Біль виникає переважно на голодний шлунок, після їжі він затихає і через 0,5 – 1 год. відновлюється. Зосереджений біль переважно у надчеревній ділянці, лівому підребер*ї, або біля пупка, деколи віддавати біль може в ділянку серця, за грудину, в спину, навіть у ліву руку. З цього приводу згадались 2 радикально протилежних випадки з практики :

Пацієнт 1 звернувся до нас у клініку із скаргами на болі в серці, що віддавали в ліве плече і цікавим було те, що біль у серці  після їжі посилювався. Даний пацієнт пройшов детальне обстеження серця і судин – все було в межах вікової норми. При огляді  ми виявили опущений шлунок, що наштовхнуло на думку можливо це подразнюється блукаючий нерв (адже біль у серці посилювався після їжі) і віддає у серце. Для підтвердження нашого припущення про зв*язок опущеного шлунка і болю в серці пацієнт був скерований на ФГДС та ін. обстеження ШКТ. При ФГДС було виявлено, що у нього є закид жовчі у шлунок і ерозії в нижніх відділах шлунку (до виразки ще не дійшло).  Після курсу масажів для підйому шлунку і терапії скерованої на 1- зняття запального процесу у шлунку (приймав трави, густий прополіс, прополісну олію), 2-  усунення застою жовчі ( 4 сеанси сліпого зондування, жовчогінні трави, шрот і олію розторопші за схемою) даний пацієнт позбувся «свого болю у серці».

Пацієнт 2 прийшов на курс апітерапії після перенесеного інфаркту міокарда. При зборі анамнезу хвороби запитую, як довго перед ІМ він хворів стенокардією чи є судинні захворювання. Відповідь була досить цікавою: «ні. Я все життя хворів виразковою хворобою шлунка, хвороба то стихала, то знову загострювалася. Я до цього  вже звик, знав, які ліки мені виписують і, коли наставало чергове загострення я вже не йшов до лікаря, а купляв дані ліки і приймав їх. Так і цього разу було. Почало боліти в шлунку, запекло за грудиною, я пив свої ліки, а ефекту не було так, навпаки біль посилювався, я втратив свідомість. Приїхала швидка, забрали у лікарню, робили всі обстеження і зокрема ЕКГ – ну і виявили інфаркт…»

Ось бачите, одна скарга, а які різні хвороби ховаються за нею. Тому не займайтеся самолікуванням, а радьтеся із спеціалістами.

А тепер повернемося до нашої виразки, а саме,  до виразки дванадцятипалої кишки. Для неї характерний пізній біль (через 1,5-2 год після їжі), зосереджений «під ложечкою» і в правій верхній ділянці живота, може віддавати у спину, шию, під праву лопатку.

Причинами виникнення виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки є:

1.       Довготривалий прийом сильнодіючих медикаментів ( ліки для суглобів, кортикостероїдні гормони, нестероїдні протизапальні, сульфаніламіди, хлорид калію, кофеїн, глюкокортикоїди, препарати наперстянки, антикоагулянти, нітрофурани.

2.       Наявність у шлунку специфічної бактерії (хелікобактер  пілорі).  У цьому випадку  основний акцент у лікуванні йде на протизапальну терапію.

3.       Закид жовчі та ферментів підшлункової залози у шлунок внаслідок поєднання опущеного  (або перерозтягненого) шлунку і захворювань жовчевивідних шляхів (дискінезія, ЖКХ холецистит), печінки, підшлункової залози. У даному випадку лужний вміст дванадцятипалої кишки закидається у шлунок, де середовище кисле, щоб нейтралізувати лужне середовище, виділяється більше соляної кислоти, яка і «роз*їдає» власну стінку шлунка до утворення ерозій, а згодом і виразок. В даному випадку лікування полягає у підйомі шлунку, відновленні ураженої слизової шлунку, лікуванні печінки, підшлункової залози ( трави з обволікаючими і протизапальними властивостями, сліпе зондування,..).

У нас в практиці був такий випадок. Пацієнтка 3 була прооперована з приводу ЖКХ, їй лапароскопічно видалили жовчевий міхур (до речі, вона сказала, що коли притискала в пальцях камінці, що віддали їй після операції, вони розтиралися). Через 3 місяці після операції з*явилися болі в епігастрії, здуття живота, періоди розвільнення змінювались закрепами, почались сильні підвищення артеріального тиску. Після обстеження виявилось, що у неї сформувалась післяопераційна деформація цибулини дванадцятипалої кишки, внаслідок чого жовч і ферменти підшлункової подразнювали слизову оболонку кишки, що призвело до утворення ерозій.

4.       Ендокринні:

·         --А. Виразки при підвищеній функції паращитовидних залоз (розміщені за щитовидною залозою)

 Ці залози відповідають за регуляцію обміну кальцію в організмі, але одним з ефектів дії паратгормону є підвищення виробництва соляної кислоти залозами слизової шлунка. Надлишок іонів кальцію в крові також стимулює секрецію кислоти і гастрину.

При гиперпаратиреозе виразки частіше виникають на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки. У шлунку для них характерна антральному локалізація. Перебіг  гіперпаратіреозної виразки досить важкий, з частим болем, погано піддається консервативному лікуванню, схильні до рецидивів і часто ускладнюється кровотечами і прободінням (утворюється наскрізна дірка)  стінки шлунка. Лікування зосереджене на паращитовидних залозах.

--Б. синдром Золінгера- Елісона (виразки шлунка і дванадцятипалої кишки при пухлині гормональних острівців підшлункової залози).

Такі виразки погано піддаються лікуванню через надмірне виділення шлункового соку і ферментів. Частіше такі виразки розміщені в дванадцятипалій кишці. Характерними є біль, стійка печія і відрижка кислим. Важливою ознакою є проноси (виникають через попадання в кишечник великої кількості соляної кислоти і посиленням через це моторики кишковика. Кал обільний, водянистий з великою кількістю жиру. В багатьох пацієнтів є явища запалення стравоходу. Така виразка не піддається традиційному лікуванню.

5.       Стресові виразки виникають після важких травм, гострих захворювань різних органів, важких операцій, перенесення термінальних станів (шок, колапс), гострої ниркової або печінкової недостатності, важкої гіпоксії тканин. При важких психоемоційних станах. Механізм розвитку – це порушення балансу в дії чинників, що ушкоджують слизову і факторів, її захищають. У ситуації, коли всі органи і системи працюють в режимі надзвичайної ситуації, відбувається значний викид в кров гормонів стресу, що сприяють підвищенню секреторної активності залоз слизової і, при цьому, що знижують її захисні властивості.

Локалізуються стресові виразки переважно в стінках тіла і дна шлунка. Дуже рідко вони утворюються в дванадцятипалій кишці.

Види стресових виразок:

       --виразка Кушинга виникає як наслідок важкого ураження центральної нервової системи        (черепно-мозкова травма, операції на головному мозку, інсульти);

-- виразки після інфаркту міокарда і травматичні виразки.

-- виразки після нервового зриву.

Пошкодження слизової шлунка за типом ерозій і виразок виникає в половині випадків цих станів, але у більшості пацієнтів стресова виразка НЕ діагностується, оскільки після поліпшення стану і лікування основної патології, що послужило стресовим чинником, виразка самостійно заліковується.

 Профілактика сезонних загострень виразкової хвороби полягає у:

1.       Дотриманні дієти. Їжа не повинна подразнювати слизову шлунка і бути мінімально сокогінною, але водночас максимально вітамінною.

2.       Фітотерапії. Збори із заспокійливою дією і впливом на роботу ШКТ.

3.       Медотерапії.  50 гр. меду розчинити у 200 мл теплої води (37-38 градусів). Пити за 2 год до сніданку і обіду або 3 год після вечері. УВАГА! Вода повинна бути теплою, тому що вода кімнатної температури і прохолодна підвищують виділення шлункового соку і, зокрема, соляної кислоти, для посилення секреції медову воду п*ють за 10-15 хв до їжі.

4.       Водолікуванні. Мінеральні води для пониження               секреції також слід вживати за 1 год до їжі.

Головне у  профілактиці загострень – жити згідно законів природи.

 

 

Дивіться також:

Біоферментний Комплекс

Лямблічатка №30

8 НЕЗАМІННИХ АМІНОКИСЛОТ

гідроколонотерапія

Есенціал №50

Паразитон № 30

Стопгельмінт №30

Басті – аплікації лікувального гі на проблемні зони:

фіточай ЗОЛОТНИК

Міфи і правда про дисбактеріоз.

Втома - крик хворої печінки!

У вас пронос? Дізнайся, які хвороби можуть ховатись за цією скаргою.

Як бажання схуднути без зусиль привело жінку до летального кінця.

Болить серце? Чи ні?

Ліпоми (жировики) -- крик відчаю вашої печінки.

Бажаєте отримати додаткову інформацію? - залишіть Ваші контакти - ми зв’яжемось з Вами...

Обговорення

Відгуки відсутні. Буть першим!

Залишіть Ваш відгук

Для додавання відгуків авторизуйтесь або зареєструйтесь